Історія створення «Спартаківця». Частина четверта

Дитячо-юнацька школа «Спартаківець» має велику історію. Наш зал виховав не одне покоління спортсменів, які досягли найвищих результатів в світовому дзюдо.

Словами нашого спортивного директора Віктора Івановича Кощавцева ми продовжуємо розповідати про те, як створився «Спартаківець», які спортсмени в ньому тренувались, та яку філософію сповідують тренери клубу.

Слово Віктору Івановичу:

«В Україні такий клубний формат – це непопулярна історія, на превеликий жаль. Важливо мати мету, колектив і фінансування. В Україні дуже важко з останнім. Та й з першими двома пунктами теж буває важко. У Європі, наприклад, до кожного великого футбольного клубу, як правило, є клуб дзюдо. Така ситуація в ПСЖ, в «Порту», ​​«Спортінгу» … Дзюдо – це ж не такі великі витрати, як, припустимо, утримувати одного футболіста. Нам звідти хоча б частину – було б взагалі шикарно.

Раніше я собі уявляв, наприклад, «Спартаківець» під егідою футбольного клубу «Динамо», інший клуб – під «Шахтарем». Тобто, під такими клубами, які не змінюються, а які є. Потрібна стабільність, потрібен довгий контракт. Не всі ж діти можуть грати в футбол, хтось би обирав боротьбу, але це були б ваші фани з однієї структури, так роблять у всьому світі.

Он подивіться на Зантараю і Білодід, як на 50-тисячному стадіоні в Португалії під час матчу їх представляють, як провідників спорту, як провідників дзюдо, як чемпіонів світу. Люди встають, аплодують їм. Це ж все привертає людей до клубу».

П’яту частину чекайте на наших сторінках та сайті наступного тижня.