Спортивний клуб «Спартаківець» має велику історію. Наш зал виховав не одне покоління спортсменів, які досягли найвищих результатів в світовому дзюдо.

Сьогодні ми словами нашого спортивного директора Віктора Івановича Кощавцева починаємо розповідати про те, як створився «Спартаківець», які спортсмени в ньому тренувались, та яку філософію сподіють тренери клубу.

Слово Віктору Івановичу:

«В 1983 році я прийшов працювати в «Спартак». Поруч із цим залом був зал на Героїв Сталінграда 27. То був легендарний зал, звідки ми все і починали. Там був один килим і бокс, причому не татамі, а саме килим. І с того року ми почали працювати. Потихеньку прибрали бокс, залишили тільки дзюдо. Потім Київська міська рада «Спартак» придбала нам перше татамі, пам’ятаю ціну – 6000 рублів. Це, вже точно не пам’ятаю, було році в 85-86-му.

Був цікавий випадок: я прийшов просити гроші на татамі, а в голови Київради сидів нині покійний великий гандбольний тренер Ігор Турчин – людина, у якої я багато чому навчився. Він все сидить й сидить, а я чекаю в приймальні. Потім двері відкриваю, кажу: «Звичайно, був би я таким заслуженим, теж би не чекав в приймальні». Звідти питання: «А хто це?» – а у відповідь: «Це такий самий божевільний, як і ти, тільки молодше». Каже: «Дай йому грошей, хай купить». Ось так я і отримав перше татамі, на все життя запам’ятав цю історію.

У тому залі ми проіснували дуже-дуже довго. У нас було дуже багато дітей. Дуже багато, тому що ми не знали, як правильно працювати. Був такий час, коли вже не було в кого запитати, як треба. Всі досвідчені фахівці на той час вже або не працювали, або пороз’їжджалися. Довелося вчитися всьому самим.

Було шість груп, кожну групу вели по-різному, щоб навчитися. І потім потихеньку, то дівчинки, то хлопчики, почали завойовувати медалі. Першим чемпіоном Радянського Союзу у нас була дівчинка – Марина Невдащенко. Були переможниці першості СРСР, було 4 володарі Кубка Радянського Союзу. І так пішло потихеньку-потихеньку, це були вже 90-ті роки. Звичайно, разом зі спортсменами ми вирощували і тренерів, багато хто з них поїхали, хто в Канаду, хто в Америку».

Другу частину чекайте на наших сторінках та сайті на наступному тижні.