Віталій Дуброва: «На Олімпіаду в Токіо у нас було 7 ліцензій, сподіваємось на 8-9 до Парижа»

Головний тренер збірної України Віталій Дуброва інтерв’ю прес-службі «Спартаківця» підбив підсумки 2021 року та розповів про плани на новий олімпійський цикл.

Про робочі плани

До нового олімпійського циклу входимо з позитивним настроєм. Сподіваємося, що нам вдасться здобути більше ліцензій. У Токіо у нас було 7, сподіваємось на 8-9 ліцензій у Париж. Мріємо потрапити на командні змагання.

У вагових категоріях, де немає явних лідерів, ведеться робота. Будемо посилено працювати в селекційному плані, даватимемо більше шансів новим спортсменам так, щоб за перший післяолімпійський рік (2022-й) можна було виділити 1-2 дзюдоїстів, які цілеспрямовано готувалися б до олімпійського відбору. Дамо більше міжнародних зборів, дамо більше можливостей набиратися змагального досвіду. Діятимемо за таким планом.

Порівняно з попереднім олімпійським роком наш тренувальний процес практично не зміниться. Вже з травня починається олімпійський відбір, тобто перерва у нас не велика, по суті. Коротке міжсезоння. Навіть не дуже вистачає часу, щоби залікувати травми. У перший рік все-таки у нас буде трохи більше базових тренувальних зборів як для технічної підготовки, так і для ЗФП. Намагатимемося закласти таку базу, з якої можна вже буде стартувати у другу половину 2022 року і далі – у 2023-й. Там уже почнеться жорстокіша боротьба за олімпійські ліцензії».

Про нову вагову категорію Дарії Білодід

«Даша Білодід таки ще дуже молода спортсменка, їй 21 рік. Всі знають, як багато вона ганяла вагу. Перенесення Олімпіади їй також не пішло на користь. Насамперед їй було важко психологічно. Її природна вага сягала вже 53-54 кг. Нині вона ще продовжує зростати. Зараз її вага – 56-58 кг – немає сенсу ганяти вагу в 52. Цим ми тільки мучимо організм. Найкраще набрати оптимальні фізичні кондиції і пробувати себе в 57 кг.

Думаю, це буде оптимально для неї. І в психологічному плані легше. Також потрібно враховувати досвід Даші та її характер. Максимум рік їй ще знадобиться на адаптацію, після чого вона зможе вже показувати результати, які вона показувала раніше в 48 кг.

Опозиція в 57 кг, як і в будь-якій іншій категорії, дуже сильна. Тобто ми маємо 8-10-12 спортсменок, які можуть виборювати медалі чемпіонату світу. У минулій вазі ми говорили, що вона була однією з топ-3, але про нову категорією поки що рано щось говорити. Можливо, інші спортсменки теж змінюватимуть вагові категорії. Думаю, зрозуміліша картина буде десь за півроку.

Зараз, насамперед, Даші необхідно адаптуватися. Все-таки стиль боротьби, який був у 48 кг, повинен буде трохи змінитись для 57 кг. У минулій вазі вона була найвищою: довгі ноги, довгі руки, а тут вона вже матиме середню антропометрію. Стиль треба буде змінити, а щоб це зробити, потрібно буде поїздити міжнародними тренувальними таборами, поборотися зі своїми конкурентками. Відчути суперниць у своїх руках і тоді робити висновки, як боротися і як тренуватися».

Про завершення кар’єри Георгія Зантараї

«Кар’єрою Георгія Зантараї я, насправді, задоволений. Все ж таки він ставав і чемпіоном світу, і чемпіоном Європи. Має шість медалей чемпіонату світу. Різниця між цими медалями – 9 років (!): перша була у 2009 році, а останню медаль ЧС він узяв у 2018-му. Для легких вагових категорій це унікальне досягнення, тим більше, що він це робив у двох вагових категоріях.

Звичайно, є жаль, що не вдалося завоювати олімпійську медаль. Це якась його карма (сміється) чи якісь наші прорахунки у підготовці, а може й все це разом. Але насправді у нього видатна спортивна кар’єра. Жаль, що вона закінчилася не на медалі в Токіо, а трохи невдалим виступом, але на все це є об’єктивні причини. Все-таки час летить, а 33 роки – це серйозний вік для такої вагової категорії.

Усі, хто цікавиться дзюдо, знають, що Георгій лишився легендою нашого виду спорту. Завдяки його перемогам багато хлопців захопилися нашим видом спорту, пішли на дзюдо, полюбили цей спорт. Я сподіваюся, що він залишиться у дзюдо. Скажімо так, знайде себе, а ми намагатимемося допомогти йому. Наразі він відкриває свою ДЮСШ, але на даний момент весь його час забирає депутатська робота у Київській міській раді. Мені, звичайно ж, хотілося б, щоб Георгій залишався в дзюдо, був корисним і був таким прикладом для молоді, яким він був протягом усієї своєї спортивної кар’єри».

Про перехід Кеджау Ньябалі на тренерську роботу

«Адаптувався він досить легко, в нього були непогані стосунки з хлопцями. Він зміг виставити ці бар’єри та межі. Як самі дзюдоїсти кажуть: класно ви вигадали, ви знайшли собі тренера, а ми втратили друга (сміється). Рано ще говорити про його тренерські перспективи. У нього багато бажання, багато досвіду, який він намагатиметься передати. Але все-таки йому потрібен час, щоб навчитися: тренерська робота – це творчий процес, а не математика чи фізика. Тут слід відчувати спортсменів. Є багато нюансів.

Поки що бачу в ньому багато бажання. Він повністю віддається роботі. Час покаже. Загалом я задоволений, що нам вдалося залучити до тренерського штабу такого досвідченого спортсмена. Кеджау – учасник двох Олімпіад, був чемпіоном світу серед юніорів, він має авторитет і пошану у спортсменів. Щоб стати тренером, потрібно вбити спортсмена – це правда. Велика помилка спортсменів, які переходять у тренери – це працювати за принципом «роби як я». Тут так не працює: кожен спортсмен – індивідуальність, кожному потрібен окремий підхід».

Про тренувальний процес

«Щодо найближчих зборів: зараз ми розділили команду на дві частини. Основа вирушила на Кіпр, де пробуде до 30 грудня. Це буде збір більше за спеціальною фізичною підготовкою. У кімоно ми практично не працюватимемо. Будемо закладати основу фізичної підготовки. Друга половина команди, наш другий ешелон, у цей час провели тренувальний збір на базі «Сонячна долина» у Чернівецькій області у селі Бояни.

З 3 січня ми заїдемо на базу в Кончі-Заспі, почнемо працювати у кімоно. З 3 по 15 січня буде збір для основного складу та резерву – це приблизно 80 спортсменів. Потім частина з цих дзюдоїстів поїде на тренувальні табори за кордон – до Туреччини та Словаччини. А вже починаючи з кінця січня стартують перші турніри світового Туру – Grand Prix у Лісабоні, потім будуть йти турніри Grand Prix, Grand Slam, Континентальні кубки.

На той момент ми визначимо склад команд на турніри. Ці турніри будуть відбірковими на чемпіонат Європи, який відбудеться наприкінці квітня у Лісабоні. Основний старт 2022 року – чемпіонат світу 7-14 серпня у Ташкенті, Узбекистан. Команда працює, все йде своєю чергою. У нас є підтримка Міністерства, є підтримка Федерації, проблем із підготовкою та фінансуванням у нас немає, тому залишається лише показувати високі спортивні результати».